Скільки парафій Московської церкви перейшли до ПЦУ? Тернопільська ОВА визнала провал.

Закон про заборону Московської церкви, який було прийнято в Тернопільській області, не призвів до переходу жодної релігійної громади до Української православної церкви. Цю інформацію підтвердила Тернопільська обласна військова адміністрація, яку цитує портал "Главком".

За даними "Главкома", з 85 організацій УПЦ МП, жодна з них не змінила свою юрисдикцію після серпня 2024 року.

Четвертый абзац

Нагадаємо, що після прийняття закону про заборону Московської церкви пройшло дев'ять місяців з 20 травня 2025 року. Цей термін було виділено для того, щоб релігійні громади, які вважаються пов'язаними з Росією, добровільно відокремилися. Залишилося лише кілька тижнів для парафій, монастирів та інших релігійних організацій, щоб вчасно впровадити зміни. Але вже зараз можна з упевненістю сказати, що майже ніхто не скористався можливістю, яку надав законодавець. Понад 90% громад Церкви, що перебувають у єдності з Московським патріархатом, не виконали вимоги закону і не зареєстрували свої статути.

Раніше повідомлялося, що протягом останніх двох років на Житомирщині до Української православної церкви приєдналися 22 релігійні громади Московської церкви. УПЦ МП залишається 584 релігійні громади.

У той же час, за останній рік, на Львівщині до Української православної церкви приєдналися лише три релігійні громади Московської церкви. На сьогоднішній день в Запорізькій області жодна з релігійних громад Московської церкви не перейшла до Української православної церкви.

Крім того, з серпня 2024 року на Хмельниччині 20 з 629 релігійних громад приєдналися до Української православної церкви. Івано-Франківська область наразі не має жодної релігійної громади Московської церкви.

Закон про заборону Московської церкви в Тернопільській області, на жаль, не суттєво вплинув на перехід релігійних громад до Української православної церкви. Хоча деякі громади в інших областях України приєдналися, переважна більшість організацій залишається вірною Московській церкви. Це може бути пов'язано з різноманітними факторами, такими як традиції, культурні зв'язки та індивідуальні вподобання. Розуміння подібної теми дозволяє краще зрозуміти складність ситуації, а також потенційні виклики, що виникають при спробі привернути релігійні громади до іншої церкви. Безумовно, це є важливим питанням для України, яке потребує подальшої уваги та дослідження з боку академічної та громадської спільноти.